Цей довгий день закінчується теж.

І в ньому ми, підштовхувані часом,
І ходим вздовдж своїх приватних меж,
як ходять вздовж кордону з контрабасом.
І всі вогні з чужої сторони
маячать нам, привітні, прохолодні,
і якщо хтось піде на ці вогні,
то це напевне буде не сьогодні.
Цей довгий день віднині День зв'язку,
двозначний день історій без продовжень.
Нам світить крізь півтемряву в'язку
все те, чого не треба, але можна.
і солодко триває кожна мить,
і ми такі щасливі і порожні.
І літо. І нікому не болить.

Катерина Бабкина
2009

0 Опубликуйте на своих страницах в сервисах: